План BEPS або офшор “під прицілом”

План BEPS або офшор “під прицілом”

9.06
2020

16 січня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового
кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та
логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон;
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-IX). Закон розроблений з метою запровадження
міжнародних стандартів податкового контролю для всіх учасників міжнародної торгівлі та
імплементація норм, передбачених Планом протидії практикам розмивання
оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування, реформування інституту
фінансової відповідальності та удосконалення процедури адміністрування податків та
зборів (план BEPS). Закон набрав чинності 23 травня 2020 року, однак деякі положення
Закону, зокрема про контрольовані іноземні компанії наберуть чинності з 01 січня
2021 року.
Розділ 1 Податкового кодексу України доповнено статтею 39 2 , яка впроваджує
поняття «контрольованих іноземних компаній» та правил їх оподаткування.
Згідно нововведень, контрольованою іноземною компанією є будь-яка юридична
особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що
знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи –
резидента України відповідно до правил, визначених цим кодексом.
Тобто, контрольованою іноземною компанією є іноземна юридична особа, яка
перебуває під контролем контролюючої особи відповідно до правил ПКУ. Також це може
бути партнерство, траст, фонд чи будь-яка інша установа без статусу юридичної особи.
Контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України,
що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої
іноземної компанії.
Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією,
якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України:
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 %, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 %, за
умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів
України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності
становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами
здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України не
визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у контрольованій
іноземній компанії реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій
юридичній особі – резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою
особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов’язання щодо оподаткування
скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії.
Під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в
утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі,
чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або
юридичній особі право:
а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної
юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному
органі), та/або
б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи,
та/або
г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її
ліквідації або припинення.
Особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі, якщо
така особа є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого
утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить зазначена частка, або
учасником (партнером з повною або обмеженою відповідальністю) партнерства, до
активів якого входить частка в юридичній особі.
Особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною
особою, у разі, якщо така особа має можливість здійснювати суттєвий або вирішальний
вплив на рішення такої юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами
та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого
впливу.
Для цілей цієї статті фактичний контроль встановлюється на підставі, зокрема, але
не виключно, хоча б однієї з таких обставин:
а) надання особою зобов’язуючих вказівок органам управління юридичної особи;
б) ведення особою перемовин щодо укладення правочинів юридичною особою та
узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально
затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами
управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження;
в) наявність у особи довіреності на здійснення суттєвих правочинів від імені
юридичної особи, що видана на термін більш ніж один рік, та не передбачає попереднього
погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;
г) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або
наявність можливості блокувати операції за такими рахунками;
ґ) зазначення особи в якості засновника (бенефіціара, фактичного вигодонабувача)
юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків,
якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого
утворення без статусу юридичної особи, засновником (бенефіціаром, фактичним
вигодонабувачем) якого є така особа.
Положення про фактичний контроль над юридичною особою не застосовуються
до фізичної особи, яка виконує посадові обов’язки директора чи іншої посадової особи
юридичної особи відповідно до її статутних документів, та/або до фахівців у галузі права,
аудиту, бухгалтерського обліку, довірчого управління власністю, які діють на користь та в
інтересах такої юридичної особи з дотриманням належних професійних стандартів
(зокрема, але не виключно, адвокати, аудитори, трастові керуючі, протектори, гарантори,
енфорсери, менеджери фондів, страховщики). У разі якщо зазначені в цьому абзаці особи
діють на користь та в інтересах фізичної особи, вважається, що така фізична особа
здійснює фактичний контроль над юридичною особою.
Оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії
Згідно Закону платником податку щодо прибутку контрольованої іноземної
компанії є контролююча особа.
Якщо одна фізична або юридична особа володіє часткою або контролює частку в
розмірі 25 і більше відсотків у контрольованій іноземній компанії спільно з іншими
фізичними та/або юридичними особами, та при цьому жодна з осіб самостійно не
визначить себе контролюючою особою щодо такої частки у повному розмірі, вважається,
що всі зазначені особи є контролюючими особами для контрольованої іноземної компанії
у рівних частках (незалежно від того, чи досягає розмір частки кожного з них 25
відсотків).
Об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на
прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку
контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку
контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду,
щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії.
Ставка податку становить 18%.
Особливості оподаткування прибутку та доходу контрольованих іноземних
компаній передбачено пунктами 170.13 та 170.13 1 статті 170 ПКУ.
Звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії
Скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії не підлягає включенню
до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на
прибуток підприємств контролюючої особи у разі додержання таких умов:
а) між Україною та іноземною юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації)
контрольованої іноземної компанії є чинний договір про уникнення подвійного
оподаткування або про обмін податковою інформацією та
б) виконується будь-яка з таких умов:
– контрольована іноземна компанія фактично сплачує податок на прибуток за
ефективною ставкою, що є не меншою 13%, або
– частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить не більше
50% загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел.
Складання та подання звіту про контрольовані іноземні компанії та
повідомлень про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних
компаніях
Відповідно до Закону, звітним (податковим) періодом для контрольованої
іноземної компанії є календарний рік або інший звітний період контрольованої іноземної
компанії, що закінчується протягом календарного року.
Контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії
до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і
доходи  – для фізичних осіб, або податкової декларації з податку на прибуток
підприємств для юридичних осіб, за відповідний календарний рік засобами електронного
зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного
документообігу та кваліфікованого електронного підпису.
До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються
завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії,
що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний
(податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній
іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про
майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі
копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною
декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на
прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.
Відомості які повинні бути зазначені у звіті про контрольовані іноземні компанії
передбачені п. 39 2 .5.3 Закону.
Повідомлення контролюючого органу про набуття або припинення участі в
контролюючій іноземній компанії
Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України
зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:
– кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній
особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою,
що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою
відповідно до вимог ПКУ;
– заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах
чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
– кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення
здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до
втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до
вимог ПКУ;
– ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи
прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня
такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення
фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення
встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну фінансову політику.
Відповідальність за порушення контролюючими іноземними компаніями
положень податкового законодавства
Неподання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії –
штраф в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи,
встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні
компанії – штраф в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної
особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен
календарний день неподання, але не більше 50 розмірів прожиткового мінімуму для
працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Невідображення контролюючою особою у звіті про контрольовані іноземні
компанії відомостей щодо наявних контрольованих іноземних компаній та/або неповне
невідображення інформації щодо наявних контрольованих іноземних компаній – штраф в
розмірі 3 відсотків суми доходу контрольованих іноземних компаній або 25 відсотків
скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії за відповідний рік, не
відображених у звіті про контрольовані іноземні компанії, залежно від того, яке з таких
значень є більшим, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної
особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен факт
невідображення контрольованої іноземної компанії та/або за всі невідображені суми.
Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття
частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про
початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про
відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення
фактичного контролю над іноземною юридичною особою у визначені строки – штраф в
розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого
законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Неподання або подання не в повному обсязі контролюючою особою документації з
трансфертного ціноутворення, інших копій первинних документів щодо контрольованої
іноземної компанії на запит контролюючого органу, – штраф в розмірі 3 відсотків від суми
доходу контрольованої іноземної компанії, щодо яких не було подано документацію
та/або копії первинних документів, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму
для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від
обов’язку подання звіту про контрольовані іноземні компанії та підтверджувальних
документів.
Неподання звіту про контрольовані іноземні компанії протягом 30 календарних
днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій
(штрафів), передбачених цим пунктом, – штраф в розмірі п'яти розмірів прожиткового
мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового
(звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані іноземні
компанії, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи,
встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Народні депутати України впевнені, що Закон дозволить забезпечити додаткові
надходження до державного бюджету за рахунок підвищення прозорості міжнародних
транзакцій суб’єктів господарювання та запобігатиме використанню агресивних схем
податкового планування, сприятиме запровадженню міжнародних стандартів податкового
контролю для всіх учасників міжнародної торгівлі, вдосконалить процедуру
адміністрування податків та зборів, а також сприятиме дотриманню принципу
справедливості оподаткування.

Залишилиcь запитання?