Ліквідація та банкрутство юридичної особи за ініціативою власника

Ліквідація та банкрутство юридичної особи за ініціативою власника

19.07
2017

     Ведення бізнесу в непоодиноких випадках призводить до виникнення проблем, серед яких: неприбутковість та недоцільність здійснення подальшої господарської діяльності, наявність боргових зобов’язань підприємства перед контрагентами, працівниками, органами фіскальної служби тощо. Проблемні аспекти ведення бізнесу часто призводять до необхідності припинення юридичної особи. В даній статті здійснена коротка характеристика припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням власників чи добровільного банкрутства (банкрутство, що ініціюється власником (учасниками).

   Нормативно-правові акти, що регулюють порядок припинення юридичних осіб:  Цивільний Кодекс України, Господарський Кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про акціонерні товариства», Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та інші.

Ліквідація юридичної особи.

    Ліквідація юридичної особи здійснюється за рішенням власників (учасників) юридичної особи чи за рішенням суду у випадках визначених законом (ст. 110 Цивільного Кодексу України). Ліквідація юридичної особи за рішенням її учасників можлива в разі відсутності заборгованості перед контрагентами та державними органами. Результатом ліквідації є припинення юридичної особи із внесенням відповідного запису про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

    Загальна характеристика процедур, з яких складається ліквідація юридичної особи виглядає наступним чином:

1) прийняття рішення власниками (учасниками) про ліквідацію юридичної особи з оформленням відповідного протоколу. В рішенні про припинення юридичної особи до порядку денного слід включити питання щодо створення ліквідаційної комісії юридичної особи (виконання функцій комісії може покладатись на органи управління), строки ліквідаційної процедури, строки пред’явлення вимог кредиторів (не може становити менше двох і більше шести місяців) тощо;

2) протягом 3-х днів з дати прийняття рішення про припинення юридичної особи необхідно повідомити державного реєстратора про початок процедури ліквідації;

3) протягом 3-х робочих днів з дня прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи необхідно повідомити контролюючі органи за місцем обліку платника податків про його ліквідацію, крім випадків коли обов’язок здійснити таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації (якщо відомості про юридичну особу містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань);

4) повідомлення працівників про майбутнє вивільнення (не пізніше, ніж за два місяці до вивільнення);

5) надсилання повідомлення про майбутнє вивільнення працівників до державної служби зайнятості (якщо звільнення є масовим);

6) інвентаризація майна боржника, оцінка майна боржника;

7) виявлення кредиторів юридичної особи;

8) продаж активів компанії;

9) задоволення вимог кредиторів, в тому числі сплата податків, ЄСВ;

10) отримання довідок, що підтверджують відсутність заборгованості перед податковими органами, пенсійним фондом та іншими органами державної влади;

11) оформлення ліквідаційного балансу компанії, яке підлягає затвердженню рішенням ліквідаційної комісії, подача ліквідаційного балансу до фіскальних органів;

12) розірвання трудових договорів з працівниками боржника;

13) закриття банківських рахунків юридичної особи;

14) зняття з обліку реєстраторів розрахункових операцій, анулювання реєстрації платником ПДВ;

15) передача до державного архіву документів, що підлягають довготривалому зберіганню;

16) подача пакету документів державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи. До документів, які подаються державному реєстратору для припинення юридичної особи належать: заява про реєстрацію припинення; довідка з архівної установи про прийняття документів, що підлягають довгостроковому зберіганню.

    Слід зауважити, процедура припинення юридичної особи регулюється низкою нормативно-правових актів, характеризується складністю та тривалими строками.

Банкрутство юридичної особи за ініціативою власників.

    Під час ліквідації юридичної особи за ініціативою власників, в разі виявлення неможливості боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, члени ліквідаційної комісії зобов’язанні звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

    У випадку звернення комісії з припинення юридичної особи до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство за умови дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи (порядок визначений Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами) застосовується спрощена процедура банкрутства, передбачена ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Строки ліквідації юридичної особи шляхом застосування процедури банкрутства складно передбачити, оскільки в кожному випадку господарський суд у відповідній ухвалі встановлює строки процедур банкрутства, які можуть продовжуватись судом залежно від обставин справи.

    Обов’язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії, незважаючи на відсутність у нього статусу арбітражного керуючого. Положеннями ч. 3 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено скорочений строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника – один місяць з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. З аналізу положень ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» випливає, що процедура банкрутства боржника за спрощеною процедурою не містить стадій розпорядження та санації (заходи спрямовані на відновлення платоспроможності боржника), адже за заявою про порушення провадження у справі про банкрутство господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.

    Положеннями ч. 4 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі порушення справи про банкрутство за заявою власника майна боржника чи уповноваженої ним особи, яка подана до формування комісії з припинення юридичної особи, розгляд справи про банкрутство здійснюється за загальною процедурою, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Загальний порядок процедури банкрутства передбачає наступні етапи: розпорядження майном боржника (триває строком 115 календарних днів та може бути подовжено строком на два місяці), санація (строк проведення – шість місяців, може бути подовжена строком не більше як на дванадцять місяців), ліквідаційна процедура (строком на дванадцять місяців).

Переваги банкрутства порівняно з ліквідацією за ініціативою власників

(учасників):

1. На період проведення процедури банкрутства зупиняється нарахування штрафів, пені, відсотків, неустойки.

2. Незадоволені в процедурі банкрутства вимоги кредиторів внаслідок недостатності майна банкрута вважаються погашеними.

3. Можливість відновлення платоспроможності боржника шляхом проведення процедури санації (заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності боржника).

Недоліки банкрутства порівняно з ліквідацією:

1. Довготривалий строк проведення процедури банкрутства.

2. Значна вартість витрат.

3. Ризики, пов’язані з ймовірно низькою ліквідністю майна банкрута, що збільшить строки продажу його майна.

4. Недосконала законодавча база, що регулює процедуру банкрутства.

5. Ризики, пов’язані з недобросовісною діяльністю окремих арбітражних керуючих (у випадку загальної процедури банкрутства).

6. Ризик притягнення до солідарної відповідальності власника майна, керівника боржника, голову ліквідаційної комісії в разі порушення вимог ч. 1 ст. 95 Закону України «Про банкрутство» у разі неподання заяви про порушення справи про банкрутства за умови виявлення ознак неплатоспроможності в ході ліквідації юридичної особи.

7. Ризик субсидіарної відповідальності засновників, керівника боржника у випадку, коли дії / бездіяльність засновників, керівника чи інших осіб боржника, що мають право давати обов’язкові вказівки, були спрямовані на доведення до банкрутства (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про банкрутство»).

    Таким чином, банкрутство має як свої переваги, так і недоліки в порівнянні з процедурою ліквідації за ініціативою власника. Проте, в кожному випадку слід проаналізувати обставини конкретної справи, з аналізу яких випливатиме доцільність обрання найбільш оптимального способу припинення юридичної особи. До того ж у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 3 ст. 10 та ч. 5 ст. 11), застосування процедури банкрутства є обов’язковим.

Залишилиcь запитання?