Чи можуть спадкоємці самостійно поділити спадщину між собою?

Чи можуть спадкоємці самостійно поділити спадщину між собою?

31.10
2018

При вирішенні питання про поділ майна серед спадкоємців перш за все слід зазначити, що спадкування буває двох видів: за заповітом та за законом. Тобто, якщо померла особа не залишила особистого розпорядження щодо передачі свого майна у випадку смерті (заповіту), то перехід прав та обов’язків (спадщини) від особи яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) здійснюється відповідно до черговості, встановленою Цивільним кодексом України.

Також слід пам’ятати, що право на обов’язкову частку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Окремої уваги потребує визначення майна, яке входить до спадкової маси з урахуванням норм Сімейного кодексу України. Так, відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (не залежно від того за ким зареєстровано право власності). Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Крім того, відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення норм закону, які регулюють право спільної сумісної власності подружжя. Тобто, особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу (проживають у «цивільному шлюбі»), на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Згідно положень цивільного законодавства, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, якщо, наприклад, за час шлюбу подружжям було куплено будинок, який зареєстровано на чоловіка, то у разі смерті одного із них до складу спадщини буде входити лише ½ частина будинку (не залежно від того хто помер).

Проте, якщо з одним об’єктом нерухомості біль-менш зрозуміло, то у разі якщо до спадкової маси входять декілька об’єктів нерухомості (квартири, будинки, земельні ділянки) та/або декілька автомобілів, при цьому кожен з цих об’єктів має різку характеристику (розмір, місце розташування, ціну тощо) то може виникнути ситуація, коли кожному із спадкоємців належатиме часта кожного окремого об’єкта (наприклад, 1/3 квартири, 1/3 будинку, 1/3 автомобіля тощо). Така ситуація унеможливлює самостійне користування та розпоряджання спадкоємцями майном, отриманим ними у спадок.

Саме тому, важливим є право спадкоємців на укладення між собою договору про поділ спадщини.

Книга шоста Цивільного кодексу України (Спадкове право) не містить прямої вказівки на те, що спадкоємці можуть укласти між собою договір про поділ спадщини, але право на укладення такого договору надається іншими нормами цивільного законодавства України. Так, статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, право на укладення такого договору узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який у Листі  № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначив, що спадкоємці, які прийняли спадщину, можуть укласти договір про поділ спадкового майна, що узгоджується із нормами статей 6, 627 ЦК.

Статтею 1278 Цивільного кодексу України встановлено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. При цьому кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (виділення частки в один окремий об’єкт).

Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Крім того, спадкоємці мають право на зміну розміру частки у спадщині. Так, відповідно до положень ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, проте спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, та за письмовою угодою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів.

Поділ спадщини можливий і при спадкуванні за заповітом, але лише у тому разі коли заповідач у заповіті не розподілив конкретно між спадкоємцями своє майно. У випадку, коли заповідано конкретне майно, вже на підставі самого заповіту кожен спадкоємець стає власником конкретного майна, і змінити цей порядок договором про поділ спадщини неможливо. Після оформлення права власності на майно, отримане у спадок, наступне розпорядження своєю власністю можливе на підставі інших цивільно-правових угод (купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

У договорі про поділ спадкового майна спадкоємці мають право визначити грошову компенсацію тому із спадкоємцю, частка якого при поділі майна зменшується. Але компенсація не може замінювати отримання майна у спадщину, оскільки таке застереження у договорі буде вважатися відчуженням майна, а не поділом спадщини.

Таким чином, у договорі спадкоємці можуть визначати, яке майно переходить у власність кожному спадкоємцю, визначити конкретні речі, права та обов’язки.

Договором про поділ спадщини сторони погоджують розподіл самого майна, проте право власності на майно оформляються свідоцтвом про право на спадщину, яке видається нотаріусом з урахуванням домовленостей сторін про розподіл спадкового майна.

Залишилиcь запитання?